Рабська праця і кріптовалюти. Чому Україна – не Африка

2

ср, 16/05/2018 — 21:27

У порівнянні з ними нам не так вже й важко.

Розпродаж природних ресурсів і низькооплачувану працю — основна модель розвитку африканських економік, пише в «Діловій столиці» Роман Бриль.

Один американський солдат витрачає в місцевому магазині стільки ж грошей, скільки 100 жителів Джібуті, маленької африканської країни, що входить в п’ятірку найбільш швидко розвиваються Чорного континенту. Джибуті внесла свій внесок у перемогу над сомалійськими піратами, надавши свою територію і головний національний актив — морський порт — американським, французьким і німецьким військам, і тепер пожинає плоди гостинності, розпродаючи все, що можливо, нудьгуючим іноземним солдатам. Колишні пірати також не залишилися в стороні від джибутийского економічного дива: громадяни Сомалі є найбільшими забудовниками та інвесторами нерухомість, переважно в прибережні вілли, де і відпочивають західні військові.

Споживчі витрати іноземного легіону, розвиток обслуговуючих його галузей і будівництво залізниці з сусідньої Ефіопії дають Джібуті 7% приросту ВВП на рік, — один із самих високих показників у світі. Прості громадяни живуть у паралельній від даної статистики реальності: 21% населення за межею бідності, безробіття — більше 50%. Перший університет в країні відкрився лише три роки тому.

Модель трудового неорабства

Це типова картина для більшості африканських країн. З одного боку — вражаючі макропоказники, з іншого — все ті ж бідність і відсталість. Зміни на африканському континенті відбуваються повільно, а рідкісні винятки виникають там, куди заходять великі іноземні інвестори.

Ефіопію, приміром, тягне у світ, що розвивається Китай, який вклав вже більше $10 млрд на створення спеціальних промислових парків в країні. В одному з найбільших — Хавасса (обсяг інвестицій $250 млн, створений на території 3 тис. га за дев’ять місяців в 2015-2016 рр.) — побудовано 52 текстильні фабрики, на яких зайнято понад 100 тис. осіб. Вони шиють на експорт одяг західних брендів, отримуючи $25 на місяць. «Умови роботи важкі: зміна більше 12 годин, норми виробітку високі, начальники, як наглядачі, ходять по цеху з палицями», — розповіла в інтерв’ю Bloomberg одна з робітників фабрики.

Але така ціна економічного розвитку Ефіопії (зростання ВВП — 10% в 2015 р. ; 8,5% — в 2017 р.). До 2025 р. уряд країни сподівається позбутися статусу «відсталою сільськогосподарської економіки» (80% населення зайнято у сільському господарстві; 30% живе за межею бідності) і перейти в категорію країн промислових держав. Для досягнення поставленої задачі буде створюватися ще більше промислових парків і задіяно ще більше низькооплачуваного праці.

Європейський Союз, приміром, пропонує зібрати $500 млн і побудувати в Ефіопії нові парки, але за умови, що вони забезпечать роботу 90 тис. біженців, яких у різний час затримали при спробі прорватися у Європу.

Ефіопське уряд готовий прийняти пропозицію, адже воно наблизить країну до заповітної стратегічної мети — $1 млрд обсягу національного експорту на рік.

Ставкою на низькооплачувану працю не гребує навіть сама розвинена африканська країна — Республіка Сейшельські Острови. За даними національного статистичного бюро, 39% населення живуть нижче межі бідності. Правда, сейшельська риса — $10 в день — відрізняється від загальноприйнятого глобального показника бідності в $1,9. Але Сейшели своєрідна країна. Це офшорний фінансовий центр і дорогий курорт. Всі місцеві жителі (населення всього 92 тис. чоловік) зайняті переважно у сфері послуг, а точніше, в обслуговуванні готелів. Мале число громадян і стабільний дохід від туризму і фінансів забезпечують найвищий показник ВВП на душу населення в Африці за паритетом купівельної спроможності (ПКС) — $28 866 (для порівняння: Україна — $8 269).

Сейшельські острови, Маврикій і Алжир — три держави Африки, які знаходяться вище України в рейтингу «Доповідь про людський розвиток», регулярно публікується ООН. Доповідь вважається найбільш об’єктивним глобальним зрізом актуального стану більшості країн світу, що враховує декілька десятків економічних і соціальних показників. Остання версія доповіді була опублікована в 2016 р. Україна разом з згаданими трьома африканськими країнами увійшла до категорії «Країни з високим рівнем людського розвитку». Близько десятка африканських держав (за винятком Лівії і Мальдівських островів) зараховані до категорії Країн із середнім рівнем», а більшість — «Країн з низьким рівнем людського розвитку».

Нафта-рятівниця

Закінчення більшості військових конфліктів і високі ціни на енергоносії дали шанс багатим на мінеральні ресурси африканським країнам вирватися з тотальної бідності. У період 2000-2010 рр. сукупний ВВП континенту збільшувався щороку на 5,4% (на $78 млрд) завдяки високим цінам на нафту на міжнародних ринках. Коли ціни знизилися, цей показник скоротився до 3,3% ($69 млрд в рік, в період 2010-2014 рр..).

Гана — найбільш динамічно розвивається економіка Африки — є показовим прикладом відродження, забезпеченого грамотним використанням природних ресурсів. До 2007 р., коли було виявлено перше велике офшорне нефтерождение, Гана була типовою відсталою африканською країною з високим рівнем бідності і примітивним сільським господарством. У 2010 р. британська компанія Tullow почала видобуток на родовищі, що відразу ж позначилося на макропоказники країни: 14,5% зростання ВВП за 2011 р. Під тиском і не без консультативної допомоги британців уряд Гани призвело до порядку місцеве законодавство, прибравши неефективні податкові і тарифні обмеження.

У 2017 р. британська компанія виявила ще одне велике родовище нафти, що відкриває Гані відмінні перспективи для подальшого економічного зростання.

Втім, залишаються побоювання, що Гана може повторити долю Нігерії, що заробляє на продажу нафти $40 млрд в рік, але протягом останніх десятиліть застиглої в корупційному застої. Нафтові доходи йдуть безпосередньо нігерійського уряду, а розподіл їх не прозоро. Згідно з даними доповіді Foresight Africa 2018, опублікованому The Brookings Institution, 42,7% жителів Нігерії знаходяться сьогодні за межею бідності. Незважаючи на великі запаси вуглеводів, кількість бідних, за прогнозом, збільшиться в Нігерії на 16 млн осіб до 2030 р.

Африканські технологииВпрочем, залишаються побоювання, що Гана може повторити долю Нігерії, що заробляє на продажу нафти $40 млрд в рік, але протягом останніх десятиліть застиглої в корупційному застої. Нафтові доходи йдуть безпосередньо нігерійського уряду, а розподіл їх не прозоро. Згідно з даними доповіді Foresight Africa 2018, опублікованому The Brookings Institution, 42,7% жителів Нігерії знаходяться сьогодні за межею бідності. Незважаючи на великі запаси вуглеводів, кількість бідних, за прогнозом, збільшиться в Нігерії на 16 млн осіб до 2030 р.

Африканські технології

Поки більшість африканських країн розвивають свої економіки, відштовхуючись від наявності сировинної бази або від низькооплачуваного руда. Звичайно, це не ті основи, на яких будується стабільна економіка. Але на континенті є місця, де апробуються сучасні моделі, що базуються на розвитку інформаційних технологій.
Згідно з даними Global Innovation Index найрозвиненішою в технологічному плані африканською країною є ПАР (53-е місце в глобальному рейтингу). У Південній Африці вже довгий час функціонують університети з технологічним ухилом, працюють кілька великих IT-компаній зі світовим ім’ям. Південноафриканські коріння є в Lunix, CAT і навіть Pay-Pal.

Висхідною зіркою африканської IT-індустрії можна по праву вважати Кенії. Країна продукує стільки успішних стартапів, скільки весь інший континент разом взятий. Найбільш відомі з кенійських розробок — дрони, здатні функціонувати без підзарядки тривалий час, мобільні холодильні апарати, що працюють на сонячній енергії, і навіть електронні машини для голосування.

Мобільний зв’язок 4G недавно запущена в Руанді, країні, яка пережила важку громадянську війну і кривавий геноцид. Навіть Зімбабве, спасавшаяся від гіперінфляції кустарними технологіями з майнингу биткоинов, увійшла в десятку найбільш технологічно розвинених країн Африки.

Світле, сите і стабільне майбутнє у Африки ще далеко попереду. За прогнозами МВФ, лише до 2030 р. більшість країн континенту увійдуть у стадію стабільного економічного розвитку. До цього часу зросте 1,1 млрд працездатних і навчених африканців, які будуть в змозі зробити з пустелі на квітучий сад.

Автор вхідного фото — Артемій Лебедєв

Источник

Нажмите на стрелку что бы читать дальше
<--nextpage-->

Оставить комментарий