Якою буде нова міграційна політика Берліна

4


















Глава МВС ФРН Хорст Зеехофер представив свій план, спрямований на обмеження припливу мігрантів, і викликав суперечки в уряді. Чи буде він реалізований, і які можливі наслідки?Міністр внутрішніх справ Німеччини Хорст Зєєхофер (Horst Seehofer) оприлюднив, нарешті, свій «генеральний» міграційний план», суперечка з-за якого ледве не призвів до розвалу урядової коаліції канцлера Ангели Меркель (Angela Merkel).

Конфлікт розгорівся через одного єдиного підпункту: наміри міністра не пускати більше в Німеччину біженців, вже зареєстрованих в якій-небудь іншій країні ЄС, і відразу повертати їх назад. Зрештою, Меркель погодилася. Але за однієї умови: реадмісія повинна проходити за згодою тієї країни, в якій мігрант вперше опинився на території ЄС.

Домогтися такої згоди Хорст Зеехофер мав намір в четвер, 12 липня, на зустрічі зі своїми колегами з інших країн ЄС в австрійському Інсбруку. Домігся?

Реадмісія біженців? Спасибі, не треба

Жорстких заяв в Інсбруку було багато, але згоду приймати назад «транзитних» біженців висловили представники тільки 11 країн ЄС, хоча на саміті ЄС наприкінці червня, за словами канцлера, їх було ще 14.

Але і з цими 11-ю угоди про реадмісію ще тільки належить виробити, а головне, — серед них немає ні Австрії, ні Італії. А адже саме з Італії, до якої ближче всього через Середземне море з Африки, транзитом через Австрію йде потік мігрантів до Німеччини.

«На ввічливе запитання колеги Зеехофера, попросив мене приймати назад мігрантів з Німеччини, — заявив на прес-конференції за підсумками зустрічі італійський міністр внутрішніх справ Маттео Сальвини, — я так само ввічливо відповів: спасибі, не треба». Без поступок з боку італійського міністра навряд чи можна очікувати згоди австрійського.

Умови Рима та Відня

Обидва вони ставлять попередні умови. Так, Рим готовий говорити на тему реадмісію тільки після того, як Євросоюз зміцнить свої зовнішні кордони так, щоб у біженців не було шансів переплисти Середземне море. Якщо буде вирішена ця, як заявив Сальвини, «велика проблема», то всі «маленькі», до яких він відносить, наприклад, квоту на розподіл мігрантів за країнами ЄС, розсмокчуться самі собою.

Відень ж, як заявив міністр внутрішніх справ Херберт Кикль з правопопулістської Австрійської партії свободи, взагалі вважає, що країни ЄС повинні приймати та розглядати заяви з проханням про притулок тільки від громадян суміжних держав, наприклад, України. Всі ж інші нехай, мовляв, подають клопотання за місцем проживання або на худий кінець в центрах для біженців, які належить створити де-небудь в Північній Африці.

Інтереси — різні, мета — одна

Тим не менш Хорст Зеехофер позитивно оцінив підсумки неформальної зустрічі в Інсбруку, на яку, якщо не рахувати з Люксембургу Жана Ассельборна, зібралися фактично однодумці.

Інтереси у них хоч різні і часом взаємовиключні, але мета, зазначають німецькі коментатори, одна — зробити Європу неприступною фортецею. І один тільки соціал-демократ Ассельборн все ще закликає не забувати про долю біженців і сподівається на солідарність європейців у справі їх розподілу по країнах ЄС.

У німецькому МВС кореспонденту DW в цю п’ятницю, 13 липня, сказали, що міністр відчуває «обережний оптимізм» щодо того, що до початку серпня йому вдасться виробити з Італією, Австрією, а також Грецією, угоди про реадмісію. На чому базується такий оптимізм, не зовсім зрозуміло.

Лідери ЄС на недавньому саміті домовилися, правда, про прискореному нарощуванні сил європейського прикордонного агентства Frontex, збільшення його чисельності до 10 тисяч осіб і оснащенні сучасними патрульними кораблями. Але до початку серпня ЄС з цією задачею точно не впорається.

Про так званих «безпечних центрах мігрантів» на півночі африканського континенту на саміті теж багато говорили, але країн, готових розмістити такі центри на своїй території поки немає.

«Чи знає хто-небудь хоч одна держава за межами Європи, на її периферії, згодна допустити в себе існування такого табору», — запитав комісар ЄС з міграції Дімітріс Аврамопулос, коли глави європейських МВС дали з Інсбрука наказ Єврокомісії подбати про створення таких центрів.

«Національні заходи»

Угоди з іншими країнами ЄС про реадмісію біженців, перехоплених на німецькому кордоні, — головна умова компромісу, досягнутого в суперечці канцлера з главою МВС Німеччини.

Якщо воно не буде виконано, то конфлікт між ними може розгорітися з новою силою. Адже Хорст Зеехофер повністю не відмовився від свого плану в односторонньому порядку закрити кордони для вже мають європейську реєстрацію біженців. «Чим менше вдасться на європейському рівні, тим більше заходів обережності треба буде приймати на національному», — багатозначно заявив міністр після зустрічі в Інсбруку.

Але і зараз вже таких національних «заходів безпеки» на 23 сторінках його міграційного «генерального плану предостатньо. Створення так званих «транзитних центрів» на південному кордоні Німеччини, з яких за задумом глави МВС біженців і будуть не пізніше ніж через 48 годин відправляти назад, — лише частина загальної картини.

Відбити охоту у біженців

Більше половини всього плану містять заходи, покликані відбити у мігрантів бажання прагнути саме до Німеччини.

Тих, хто все-таки добереться сюди, Зеехофер має намір утримувати в спеціальних міграційних центрах, а не розподіляти, як це робиться зараз, за німецьким містам і комунам. У таких центрах біженцям доведеться тижнями, а то й місяцями чекати розгляду їх клопотань про притулок.

При цьому і грошей, як зараз, вони отримувати не будуть. Міністр рекомендує керуватися принципом — «негрошові види соціальної допомоги — переважніше фінансових», тобто, допомога мігранти будуть отримувати у вигляді їжі, одягу і т. д.

А термін виплати скороченого соціальної допомоги, яку отримують біженці з правом до пори до часу залишатися в Німеччині, буде збільшений з 15 місяців до трьох років. Передбачені також досить жорсткі санкції за спроби приховати від німецьких властей деякі особисті дані або прогули інтеграційних курсів.

Міністр не в ладах з законом?

На думку експертів, деякі пункти «генерального плану» Зеехофера суперечать чинному в Німеччині чи в Євросоюзі законодавством. Так, «транзитні центри» несумісні з шенгенською угодою, утримання біженців під вартою тільки за те, що вони подали клопотання про притулок, не передбачено ні німецькими, ні європейським законодавством, а обмеження у сфері соціальної допомоги суперечать рішенню Конституційного суду Німеччини.

Слід зауважити, що кількість біженців, які звертаються до німецьких властей з проханням про притулок, зараз навіть нижче, ніж до кризи, що вибухнула в 2015 році міграційного кризи. І це приплив продовжує скорочуватися.

Так, у першому півріччі в Німеччині було подано 93 316 клопотань про притулок — на 16,4 відсотка менше, ніж за той же період 2017 року. Причому, частина цих клопотань надійшли від біженців, які прибули в Німеччину раніше. А новоприбулих було лише 82 066.

Коаліційну угоду, підписану при формуванні уряду Ангели Меркель, в тому числі і Хорстом Зеехофером, — лідером однієї з трьох партій правлячої коаліції, вважає цілком допустимим прийом біженців в діапазоні від 180 до 220 тисяч осіб на рік.

Ця новина також на сайті Deutsche Welle.

Facenews

Нажмите на стрелку что бы читать дальше
<--nextpage-->

Оставить комментарий